При монтажі водопровідних магістралей дуже часто використовують поліетиленові труби. Монтаж поліетиленових труб може проходити:
• традиційним способом (відкритим);
• більш сучасним безтраншейним способом, з використанням ГНБ (горизонтально направлене буріння).

Між собою поліетиленові труби можуть скріплюватися трьома основними способами:
• електромуфтового зварюванням із заставними нагрівачами;
• стикового зварюванням;
• компресійними фітингами.

Спосіб електромуфтового зварювання
Його використовують лише при проведенні робіт в замкнутому просторі і при нестачі вільної площі. Електромуфтове зварювання застосовується при монтажі труб в:
• вузьких колодязях і шахтах;
• камерах;
• траншеях і так далі.

Це найбільш дорогий спосіб прокладки поліетиленових труб. Перед зварюванням необхідно заздалегідь підготувати труби (очищення бруду і видалення верхнього шару в місцях здійснення зварювання) і розмістити їх на одній осі. Далі за допомогою струму нагріваються електричні елементи муфти, які плавлять поліетилен. Нагріта труба збільшується в розмірі й отримує необхідне для процесу зварювання тиск.
Зварювання встик
Застосовується при з'єднанні поліетиленових труб між собою в тому випадку, коли бути можливість використовувати зварювальне обладнання, а також для зварювання стиків великих труб (від 630 міліметрів і більше).

Це найбільш поширений спосіб монтажу, але він вимагає використання спеціального обладнання, з яким зможе впоратися лише висококваліфікований фахівець.
Компресійні деталі
З'єднання поліетиленових труб за допомогою компресійних фітингів, підходить для виробів, діаметр яких не перевищує 630 міліметрів.
За допомогою зварних і литих фітингів також монтуються розгалуження і повороти труб (різні трійники, хрестовини, втулки і так далі). Використання фітингів дозволяє швидко і надійно провести монтаж поліетиленових труб, причому без застосування спеціального складного обладнання.

Порядок роботи
Існує кілька загальних вимог, що не залежать від конкретного способу монтажу поліетиленових труб.
1. Для початку, труби необхідно очистити від шару бруду і розмістити рівно по одній осі відносно один одного.
2. Далі необхідно провести врізку в магістральну трубу (для цього підійде як пластиковий, так і чавунний трійник). В обох кінцях труб розміщуються втулки з розточувальними фланцями.
3. Після цього встановлюється фланцева засувка.
4. Після перемикання подачі води на новий трубопровід старі труби необхідно демонтувати і залити цементним розчином.

У цілому водопровід, виконаний з пластикових труб, володіє рядом переваг перед традиційними водопроводами. Пластикові труби прості в установці, а також більш економічні. Вони більш довговічні й надійні внаслідок своєї несхильність корозії і гниття, високою термічної і хімічної стійкості. До того ж пропускна здатність у них на тридцять відсотків вище, ніж у металевих труб.